Учасники проєкту «Жива пам’ять» клубу Club Dialog e. V. були почесними гостями на прем’єрі сімейного фільму «Таємний поверх» в кінотеатрі «Дельфі» в Берліні 27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Кінопоказ організував Фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) — важлива федеральна установа, заснована німецькою державою та бізнесом для підтримки активної роботи над нацистським минулим та зміцнення демократії. Десять учасників — вцілілі під час блокади Ленінграда та інших переслідувань нацистського режиму — поєднали особисті спогади з сучасною роботою з молодими людьми.

Група, яку проєкт регулярно супроводжує через культурні заходи, відвідала повністю заповнений кінозал на прем’єрі фільму, що розповідає про подорож у часі до 1938 року. Після перегляду вони стали безпосередніми свідками міжгенераційного діалогу на сцені: переживший нацистські переслідування Крістіан Пфайль, режисер Норберт Ленер та головний актор Сілас Джон під модерацією д-ра Анрі Деспо обговорили сучасне значення пам’яті та громадянської мужності. Для старших учасників це була особлива форма активної участі та конкретний приклад передачі їхнього особистого досвіду молодому поколінню — центральна мета цього проєкту.

Цей візит був більшим, ніж культурна екскурсія. Це було глибоке, емоційне долучення до суспільної пам’яті. «Робота нашого проєкту має саме таку мету: покращити якість життя людей, які пережили нацистський режим, надати їм простір для участі в суспільстві та зберегти їхні історії живою», — каже Наталя Рьослер, керівниця Club Dialog e. V. Кінопоказ пройшов під гаслом «Коли я піднімаю свій голос?», яке прокладає міст від історичної відповідальності до сучасної активності — питання, яке також відіграє важливу роль у повсякденній роботі проєкту.

Подія знайшла особливий відгук у координатора проєкту Леоніда Березіна, який нещодавно відсвяткував свій 97-й день народження. Він високо оцінив як вдалий показ фільму, так і міжгенераційний обмін, що відбувся після. Для нього та інших дев’яти учасників цей вечір став потужним сигналом. Вони залишили кінотеатр як активні свідки епохи, впевнені, що їхні особисті спогади та досвід не лише чують, але й що вони є незамінними для суспільного діалогу та формування спільного майбутнього. Так проєкт «Жива пам’ять» працює як живий міст між минулим і сьогоденням.